ціль

імен. жін. роду

1. місце, куди спрямовують постріл, кидок, удар

2. (перен.) те, до чого прагнуть, чого намагаються досягти; мета

цель

¤ рухома ціль -- движущаяся цель

=============

від слова: цілити(ся)

дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.

Дієприслівникова форма: ціливши, цілячи

целить

Деепричастная форма: целив, целя