дошкулити

(кому/чому, кого/що)

дієсл. док. виду (що зробити?)

Дієприслівникова форма: дошкуливши

1. (неперех. кому-чому i перех. без додат.) виводити з терпiння, з рiвноваги, досаждаючи

словами, дiями

2. порушувати нормальний стан, завдавати неприємностей

3. спричиняти, викликати фiзичний бiль

донять

Деепричастная форма: доняв

¤ дошкулити до живого -- задеть за живое