дозволити

(кому/чому, кого/що)

дієсл. док. виду (що зробити?)

Дієприслівникова форма: дозволивши

1. (перех. з iнфiн.) дати згоду, дозвiл, право на здiйснення чогось

3. (тiльки 3 ос., неперех., з iнфiн) дати можливiсть щось зробити (про стан, умови, обставини)

3. (наказ. сп.) дозволь(дозвольте) увiчлива форма звертання з проханням про що-небудь

разрешить

Деепричастная форма: разрешив

¤ дозвольте звернутися -- разрешите обратиться