горіти

дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.

Дієприслівникова форма: горівши, горячи

1. пiддiватися дiї вогню

2. свiтитися

3. (перен.) бути в жару, вiдчувати жар

4. (перен.) червонiти

5. (чим) пройматися сильним почуттям, вiддаватися чому-небудь

6. блищати (про очi)

7. пересихати на стеблi

гореть

Деепричастная форма: горя

¤ *горить дiло в руках -- горит работа в руках

¤ горiти вiд сорому -- гореть от стыда