тиша

імен. жін. роду, тільки одн.

1. стан, коли де-небудь немає звуків, шуму

2. стан у природі, коли зовсім немає вітру

3. (перен.) душевний спокій

4. відсутність ворожнечі; затишшя

тишина

¤ первозданна тиша -- первозданная тишина