відсіч

(кого/чого, кому/чому) імен. жін. роду, тільки одн.

1. рiшучий опiр кому-небудь

2. рiзка вiдповiдь, гостре заперечення

отпор кого-чего кому-чему сущ. муж. рода, только ед.ч.

¤ дати вiдсiч -- дать отпор