біг

імен. чол. роду, тільки одн.

дія/процес розм.

1. Дiя, за знач бiгти

2. Вид фiзичних вправ

бег

=============

від слова: бігти

дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.

розм.

Дієприслівникова форма: бігши, біжачи

1. Прискорено пересуватися

2. Швидко рухатися

3. Швидко текти плинути

4. Швидко минати, проходити, збiгати в часi

бежать

¤ час бiжить -- время уходит