екзекутор

імен. чол. роду, жив.

іст.

1. у царськiй Росiї-чиновник, який вiдав господарськими справами i наглядом за зовнiшнiм

порядком у якiй-небудь державнiй установi

2. той, хто здiйснював екзекуцiю

экзекутор