говорити(ся)

дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.

Дієприслівникова форма: говоривши, говорячи

1. (неперех.) мати здатнiсть висловлювати думки, почуття; володiти мовою

2. (перех. i неперех.) розповiдати про що-небудь

3. (неперех.) вести бесiду, розмовляти

4. (неперех. перен. ) бути доказом чого-небудь, указувати на щось

говорить

Деепричастная форма: говоря

¤ говорити по сутi -- говорить по сути

¤ *говорити загадками -- говорить загадками

¤ говорити українською мовою -- говорить по-украински