изнеможение
сущ. ср. рода, только ед. ч.
состояние полной усталости, бессилия
знемога імен. жін. роду, тільки одн.
¤ бегать до изнеможения -- бігати до знемоги
¤ в изнеможениии -- знеможено
¤ в изнеможении упал -- знесилений знеможений упав, у знемозіі впав
¤ приводить в изнеможение -- знесилювати, вибивати з сили