каламуть

імен. жін. роду, тільки одн.

екон.

1. каламутна рiдина

2. (перен.) туман, iмла

3. (перен.) неспокiй, тривога

муть

=============

від слова: каламутити(ся)

дієсл. недокон. виду (що робити?)

Дієприслівникова форма: каламутивши, каламутячи

1. робити каламутним, нечистим

2. (перен.) викликати неспокiй; баламутити

мутить

Деепричастная форма: мутив, мутя