надій

імен. чол. роду

надой

=============

від слова: надоїти(ся)

дієсл. недокон. виду (що робити?)

Дієприслівникова форма: надоївши

надоить

Деепричастная форма: надоив

=============

від слова: надія

імен. жін. роду

1. впевненiсть у можливостi здiйснення чогось бажаного, потрiбного; сподiвання

2. те, на що можна надiятися, покладатися, що є вiдрадою, опорою для когось

надежда

¤ позбавляти надiї -- лишать надежды

¤ втрачати надiю -- терять надежду

¤ плекати надiю -- лелеять надежду