дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.
Дієприслівникова форма: панувавши, пануючи
1. мати владу над ким-, чим-небудь
2. (перен.) мати переважне в порiвняннi з чим-небудь поширення
3. бути паном, панною або як пан, панi
4. пiдноситися над навколишнiми предметами, ландшафтом; височiти
властвовать
Деепричастная форма: властвуя
¤ панувати над собою -- властвовать над собой