розбити(ся)

(ким/чим)

дієсл. док. виду (що зробити?)

Дієприслівникова форма: розбивши

1. ударяючи чимсь об щось, порушувати його цілісність

2. пошкоджувати, руйнувати щось

3. ранити

4. позбавляти когось сил, енергії; знесилювати

5. завдавати поразки у боротьбі, битві

6. перешкоджати у здійсненні чогось

7. ділити, розподіляти

разбить

Деепричастная форма: разбив

¤ розбити ділянку -- спланировать участок