розпал -у

(кого/чого) імен. чол. роду

разжигание сущ. ср. рода

=============

(кого/чого)

імен. чол. роду, тільки одн.

дія/процес

від слова: розпалити, розпалювати

- стан найвищого напруження

- велике внутрішнє збудження, нервове піднесення

разгар

¤ в розпалі гніву -- в разгаре гнева