самота
імен. жін. роду, тільки одн.
1. самотність
2. без нікого; наодинці
уединение сущ. ср. рода, только ед.ч.
одиночество
¤ на самоті -- в одиночестве
імен. жін. роду, тільки одн.
1. самотність
2. без нікого; наодинці
уединение сущ. ср. рода, только ед.ч.
одиночество
¤ на самоті -- в одиночестве