світило

імен. сер. роду

светило

=============

від слова: світити

дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.

Дієприслівникова форма: світивши, світячи

1. запалювати, палити щось для освітлення чогось

2. (неперех.) випромінювати або відбивати світло

3. палити світло тривалий час

4. мимоволі показувати щось

5. (неперех., перен.) блищати, сяяти

светить

Деепричастная форма: светя

¤ світити в очі -- светить в глаза

¤ світити зубами -- сверкать зубами