утік

імен. чол. роду

уток

=============

від слова: утекти

дієсл. док. виду (що зробити?); неперех.

Дієприслівникова форма: утікши

1. швидко відходити, відбігати, намагаючись уникнути якоїсь небезпеки, врятуватися від

переслідування

2. поспішно відступати

3. самовільно, потай іти; здійснювати втечу з тюрми, з-під варти

4. (перен.) швидко переміщаючись, віддалятися

убежать

Деепричастная форма: убежав

¤ утекти з-під варти -- убежать из-под ареста