вибучити(ся)
дієсл. док. виду (що зробити?); неперех.
Дієприслівникова форма: вибучивши
выбучить
Деепричастная форма: выбучив, выбуча
дієсл. док. виду (що зробити?); неперех.
Дієприслівникова форма: вибучивши
выбучить
Деепричастная форма: выбучив, выбуча