визави
сущ. муж. рода; неизм.
1, тот, кто находится напротив
2. наречие
візаві імен.; незмін.
¤ 1. мой визави -- мій візаві
¤ 2. сидеть визави -- сидіти візаві
сущ. муж. рода; неизм.
1, тот, кто находится напротив
2. наречие
візаві імен.; незмін.
¤ 1. мой визави -- мій візаві
¤ 2. сидеть визави -- сидіти візаві