закон -у

імен. чол. роду

1. (про що, юр.) встановлене найвищим органом державної влади обов'язкове правило, яке має

найвищу юридичну силу

2. правило спiвжиття, норма поведiнки

3. об'єктивно iснуючий, постiйний iнеобхiдний взаємозв'язок мiж предметами

4. сукупнiсть догм

закон

¤ зневажити закон -- попирать закон

¤ дiяти згiдно з законом -- действовать согласно закона

¤ закон божий -- закон божий