зумовити

дієсл. недокон. виду (що робити?)

екон.

Дієприслівникова форма: зумовивши

1. бути причиною чого-небудь, викликати щось; спричиняти

2. будучи умовою iснування або формування чого-небудь, визначати його якiсть, характер,

специфiку

обусловить

Деепричастная форма: обусловив

¤ нашi вчинки зумовлюють наше майбутнє -- наши поступки обуславливают (определяют) наше

будущее